В сучасних транспортних засобах застосовується два типи механічних гальмівних систем: гідравлічна та пневматична. У пневматичних системах гальма задіюються тиском повітря. В цілях безпеки в таких механізмах стиснуте повітря відводить гальмівні колодки від дисків чи барабанаів, до яких вони з максимальним зусиллям притискаються гальмівними механізмами. Пневматичний привід гальмівних механізмів застосовується виключно в деяких вантажних автомобілях, а також на залізниці. Наймасовішою є гідравлічна гальмівна система - саме вона встановлена на всіх легкових, легких комерційних та сучасних вантажних автомобілях.

В гідравлічній системі колодки завжди знаходяться у розведеному стані й притискаються до диску чи барабану шляхом передачі зусилля від педалі чи електронно-гідравлічного блоку до гальмівних супортів або барабанів. Зусилля від педалі до гальмівних механізмів передається гальмівною рідиною, яка за своєю сутністю є особливим типом гідравлічної рідини.
Сфера та специфічні умови застосування гальмівної рідини висувають певні досить жорсткі вимоги до її властивостей. Гальмівна рідина не має стискатися під тиском, мати високу текучість, високу точку кипіння, бути неагресивною до металів та гуми й при цьому не втрачати своїх властивостей за низьких температур, що особливо актуально в системах ABS, ESP, допомоги в поворотах та розподілення тяги.

Відмінності гальмівних рідин. Яку рідину використовувати?
В гідравлічних гальмівних системах використовується три типи рідин: на основі силікону, поліетиленгліколя та мінеральне масло LHM.

Мінеральне масло LHM не вбирає вологу, має дуже високий індекс в'язкості, низьку температуру застигання та відмінні змащуючі властивості. Однак, не дивлячись на численні плюси, мінеральне масло стискається сильніше, ніж гальмівна рідина. Тому його застосування дуже обмежено та сьогодні використовується в більшій мірі в гідравлічних негальмівних системах деяких автомобілів Peugeot та Citroen минулих років випуску. Аналогічне масло застосовується у деяких велосипедних гідравлічних дискових гальмах.

Поліетиленгліколеві та силіконові гальмівні рідини поділяються, в залежності від своїх властивостей, на класи згідно стандарту FMVSS №116 американського департаменту транспорту DOT (Department of Transportation). Цей стандарт було визнано світової автомобільною промисловістю й масово використовується сьогодні для регламентації властивостей та характеристик гальмівних рідин. Відповідно до цього стандарту, існує 5 класів гальмівних рідин, що позначаються DOT 2, DOT 3, DOT 4, DOT 5 та DOT 5.1. При цьому клас DOT 2 застарів та не використовується. Кожному з класів предписано мінімальні характеристики, які мають бути у рідини: «суха» та «мокра» температури кипіння, в'язкість та основа рідини.

«Суха» температура кипіння визначає температуру закипання чистої рідини, що не містить вологи. У зв'язку з тим, що всі рідини не основі поліетиленгліколів та силіконів є вкрай гігроскопічними (мають властивість поглинати вологу з повітря), а гальмівна система автомобілів не є повністю герметичною, до характеристик рідин було додано ще один параметр – температура кипіння рідини, в складі якої є 3,7% вологи. Свого роду ліміт, за якого гальмівна рідина ще вважається такою, що відповідає стандартам. Цей параметр отримав назву "мокрої" температури кипіння.

При зниженні температури в'язкість гальмівної рідини підвищується, вона стає густішою. У найпростішій гальмівній системі без модулів ABS, ESP та подібних в'язкість гальмівної рідини не є критичним параметром. Однак, в сучасних автомобілях із численними електронно-гідравлічними блоками, що втручаються в роботу гальмівної системи, до стабільності характеристик гальмівної рідини висуваються півищені вимоги. Вона має, які і масла для АКПП, мати низьку схильність до піноутворення та зберігати незмінні характеристики в максимальному діапазоні температур.

Основні характеристики гальмівних рідин стандарту DOT та відмінність за класами

Змішуваність гальмівних рідин
Чи можна змішувати різні гальмівні рідини? Можна, але з обмеженнями. Гальмівні рідини, навіть різних класів, але такі, що мають однакову основу, є абсолютно сумісними одна з одною. При цьому характеристики готової рідини, звісно, зміняться в залежності від того, яку рідину було додано до якої та в якій кількості. Для доливки краще використовувати рідину класом вище, аніж та, що вже знаходиться в системі. Так, DOT 5.1 можна доливати і в DOT 4, і в DOT 3.
Змішувати ж рідини з різними основами в жодному разі не можна. Як не можна й доливати гальмівну рідину на будь-якій основі до мінерального масла.

Гальмівні рідини, як і охолоджуючі рідини, в залежності від свого типу, маркуються кольором. Всі поліетиленгліколеві рідини мають бурштиново-жовтий колір, силіконові DOT 5 – рожевий, а масло LHM – зелений.

Термін служби гальмівної рідини
Не зважаючи на те, що до складу гальмівних рідин входять присади, що зв'язують вологу, їх дія не є нескіченною та з часом гальмівна рідин починає вбирати вологу. В результаті знижується її температура кипіння, погіршуються антикорозійні та змащуючі властивості.
Коли міняти гальмівну рідину? В технічній документації до автомобіля можуть бути вказані різні інтервали заміни, а то й взагалі можуть бути не визначені. Однак, всі гальімівні рідини мають свій чітко визначений термін служби після якого їх характеристики виходять за допустимі межі навіть якщо автомобіль весь цей час стоїть нерухомо. Відбувається це в результаты постійного вбирання рідиною вологи з повітря.

Термін служби рідин класу DOT 3 складає 1-2 роки, рідин класу DOT 4 – 2-3 роки, а заміну рідини класу DOT 5.1 рекомендується проводити раз на 3-4 роки.

Рідини класу DOT 5 зберігають свої властивості в допустимих межах до 5 років, однак через надзвичайно високу схильність до аерації (насиченню повітрям), використання рідин цього класу обмежено, а в автомобілях, що мають в гальмівній системі електронно-гідравлічні компоненти (ABS, ESP тощо) взагалі неприпустимо.