Стандарти та специфікації масел механічних КПП, редукторів, мостів.
Будь-який рухомий механізм в автомобілі потребує надійного змащення – двигун, трансмісія, окремі компоненти ходової й гальмівної систем тощо. Виключенням є хіба вузли, що мають фрикційну природу роботи: гальма, зчеплення. Велике різноманіття застосовуваних конструкторських рішень, технологій, матеріалів, умов роботи призвели до виникнення досить широкої гами мастильних матеріалів, що мають, на перший погляд, однакову функцію.
Відмінностей між різними трансмісійними маслами не менше, аніж між моторними й до вибору необхідного продукту для механічної коробки передач чи редуктора варто підходити із не меншою відповідальністю. Незважаючи на велику кількість власних фірмових допусків автовиробників, є три основні критерії, за якими розрізняються всі трансмісійні масла для механічних КПП, роздавальних коробок та мостів: клас якості API GL, клас якості за системою ZF та в’язкість за системою SAE. Нерідко різні за назвою фірмові допуски автовиробників перетинаються одне з одним на одних й тих саме продуктах та, врешті, зводяться до API GL, SAE та ZF. Виключення, звісно, трапляються, але вони вкрай рідкісні та, зазвичай, є наслідком закритої автовиробником рецептури.
Згідно системи класифікації API GL, трансмісійні масла розрізняються на 6 класів якості за їх цільовим призначенням та кількістю протизносних й багатофункціональних присадок.
Масла класів API GL-1, GL-2 та GL-6 в наш час не використовуються. GL-1 та GL-2 - через застарілість властивостей, а GL-6 тому, що їх використання технологічно та економічно не виправдано.
Масла класу GL-3 призначені для середньонавантажених конусних та подібних передач вантажних автомобілів й синхронізованих механічних коробок передач легковиків та мають у своєму складі до 2.7% протизносних присадок. Масла цього класу не призначені для гіпоїдних передач.
Масла класу GL-4 є, мабуть, чи не найуніверсальнішими з усіх, оскільки їх використання передбачено у конусних та гіпоїдних передачах, синхронізованих та несинхронізованих КПП, що працюють в різних умовах. Масла класу GL-4 різних в’язкостей є основними для використання у механічних та роботизованих коробках передач й мають у своєму складі до 4.0% протизносних і протизадирних присадок. Найчастіше під «масло в КПП» чи «масло в коробку» мається на увазі саме масло класу GL4.
Клас GL-5 було розроблено для використання у вкрай навантажених передачах, що працюють у важких умовах. Масла цього класу мають до 6.5% протизносних, протизадирних та інших багатофункційних присадок. Їх основне застосування – гіпоїдні передачі із значним зміщенням вісей та інші компоненти трансмісії. У синхронізованих механічних коробках передач масла GL-5 використовуються досить рідко через негативний вплив збільшеної кількості протизносних присадок на роботу синхронізіторів та їх ресурс. Масла GL-5 зі спеціальним пакетом LS-присадок також застосовуються у диференціалах підвищеного тертя.
Визначення та маркування в’язкості трансмісійного масла за загальним принципом є ідентичним до маркування моторних масел та визначається стандартом SAE J306, згідно якого маркування має вигляд yyW-xx, де «yy» визначає «зимову» в’язкість, а «xx» – в’язкість масла при 100 градусах. При цьому, в залежності від робочих температур та навантажень, достатній рівень характеристик може бути досягнуто й із виключно «зимовим рядом». Наприклад, оригінальне масло в КПП VW AG має в’язкість 75W.
У системі маркування ZF розроблено 15 типів трансмісійних мастил, що позначаються кодами від ZF TE-ML-01 до ZF TE-ML-15 та включають агрегати від найпростіших несинхронізованих передач із шестернями сталого зчеплення до корабельних трансмісій та складних гідравлічних систем транспортних засобів спеціального та військового призначення. У кожному типі трансмісійного масла, визначеного кодом ZF, зазначено цільове призначення його використання, класи в’язкості та допущені до використання продукти. Класифікація ZF разом із фірмовими допусками автовиробників є основною у європейських розробників та виробників трансмісій та автомобілів.
В першу чергу, варто дізнатися рекомендації виробника автомобіля згідно класів якості API GL чи ZF та в’язкості згідно стандарту SAE. Більш-менш універсальним та, як правило, найпоширенішим вибором для механічної синхронізованої коробки передач є масло класу GL-4 в’язкістю 75w-80 – 75w-90, а для роздавальної коробки та редукторів – GL-5 в’язкістю 75w-90. Однак, завжди можливі варіанти.
Яким би якісним не було масло та філігранною обробка деталей трансмісії, в процесі її роботи неминуче з’являються продукти зносу, а саме масло з часом окислюється. І хоча нерідко автовиробники взагалі не регламентують заміну масла у КПП чи мостах, стверджуючи, що заводський продукт розраховано на весь строк служби. Однак, які саме терміни маються на увазі – невідомо. Та й саме масло з часом втрачає свої змащувальні та протизносні властивості через окислення та перемішування з продуктами зносу. Тож, якщо регламент заміни масел автовиробником не передбачено, першу заміну масла у коробці варто провести при 100-150 тисячах кілометрів пробігу. Загальний регламент заміни синтетичного трансмісійного масла складає 90-100 тисяч кілометрів, а напівсинтетичне не варто міняти рідше за 50-60 тисяч кілометрів пробігу. Та, в будь-якому випадку, при високих навантаженнях, потраплянні води до КПП чи мостів, інтервали варто скоротити.
У більшості механічних КПП, редукторах та мостах, можливість перевірки рівня масла не передбачена конструктивно, а обсяг заливки при заміні масла чи після ремонту вузла прописано у сервісній документації. Однак, на деяких коробках передач рівень масла можливо перевірити через заливну пробку. Однак, у правильності такої перевірки варто пересвідчитись у документації.