В ідеальному світі все пальне, спалене двигуном, має повністю перетворюватись на механічну енергію та без втрат передаватись на колеса автомобіля. Однак, нажаль, світ не ідеальний і коефіцієнт корисної дії сучасного двигуна внутрішнього згорання складає не більше 30-50%. Тобто лише 3-5л пального з кожних витрачених 10л дійсно перетворюються на механічну енергію. Решта ж просто згорає, виробляючи величезну кількість теплової енергії.

Середньостатистичний дволітровий бензиновий двигун потужністю 100кВт виробляє до 350кВтг тепла, яких абсолютно достатньо для нагріву двигуна до сотень градусів. Однак, враховуючи різні фізичні властивості матеріалів, з яких виготовлено компоненти мотора (сталь, чавун, алюміній, мідь, гума тощо), нормальна робоча температура двигуна складає близько 100 °С. А позбутися надлишку тепла має система охолодження.

Система охолодження сучасного двигуна являє собою справжній лабіринт каналів у блоці та головці, яким циркулює охолоджуюча рідина, що відбирає тепло у деталей мотора та розсіює його через радіатор. При цьому, якісна охолоджуюча рідина має відповідати певним вимогам: мати високий коефіцієнт теплопередачі (ефективно відбирати тепло у двигуна та віддавати його радіатору), мати низьку температуру замерзання, високу температуру кипіння, бути нейтральною до металів та гуми, мати змащувальні властивості для помпи, а також бути максимально безпечною для навколишнього середовища.

В загальному випадку, незамерзаючі охолоджувальні рідини звуться антифризами (від англійських слів anti – проти та freeze – замерзати). Незважаючи на загальноприйняте поділення на «тосол» та, власне, «антифриз», за своїми властивостями тосол є загальною назвою незамерзаючих рідин (тобто антифризів), відпочатку розроблених у 1971 році для заміни італійського Paraflu у автомобілях ВАЗ-2101.

Що потрібно знати, щоб правильно обрати антифриз для свого автомобіля?
В першу чергу, варто відмовитись від використання різноманітних тосолів навіть для стареньких радянських автомобілів. Справа в тому, що продукт, що носить назву «Тосол», не має чіткої рецептури та конкретних вимог до його основних характеристик, а у каністрі може виявитись рідина із невідомими властивостями та сумнівною безпекою для компонентів двигуна. Так, у складі тосолу різних виробників можуть бути компоненти, що дуже не бажано змішувати: етиленгліколь та пропіленгліколь.

Види антифризів
Найпоширенішими та свого роду загальновизнаними на сьогодні є антифризи стандарту G11 та групи стандартів G12. Необхідно відзначити, що позначення G11, G12, G12+ та G12++ є ринковими назвами стандартів антифризів VW TL 774-C, TL 774-F, TL 774-G та TL 774-J. Кожен з цих стандартів має чітко визначені та жорсткі вимоги до властивостей продукту та його складу.

Антифриз G11 VW TL 774-C (Aral Antifreeze Extra) являє собою охолоджуючу рідину синьо-зеленого кольору (колір може варіюватись в залежності від виробника), що забезпечує надійний відвід тепла від компонентів двигуна та захист від корозії із рекомендованих терміном використання до 2 – 3 років.

Антифриз G12 червоного кольору став розвитком стандарту G11. Змінена рецептура дозволила, в першу чергу, збільшити рекомендований термін використання до 5 років. Антифризи G12+ та G12++ (Aral Silikatfrei) дуже сильно відрізняються від оригінального G12 як рецептурою й властивостями, так і кольором. Антифризи цих стандартів мають червоно-лілово-рожевий колір, також мають подовжений термін використання, однак, на відміну від оригінального G12, значно менш агресивні, екологічніші та дозволяють змішування із синім G11. Змішувати ж G11 та G12 категорично не рекомендується. Подальшим розвитком стали антифризи специфікації G13, що також мають лілово-рожевий колір та повністю сумісні із попередніми стандартами.

Не зважаючи на популярність, розповсюдженість й чудові властивості антифризів G12+/G12++, деякі автовиробники сьогодні застосовують антифризи із власною закритою рецептурою та власним маркуванням кольором. Змішувати їх із охолоджуючими рідинами іншого типу не варто, а от повністю замінити на значно доступніший та популярніший G12++ можна абсолютно сміливо. У японських та корейських автомобілях, особливо таких, що були виготовлені для внутрішнього азійського ринку, нерідко трапляється синій антифриз заводської заливки, котрий, не заважаючи на колір, не відповідає стандарту G11 VW TL 774-C.

Що потрібно для заміни антифризу
Більшість антифризів представлені у вигляді концентратів та вимагають розведення дистильованою водою. Концентрат антифризу в чистому вигляді має гірші властивості, аніж розведений у вірній пропорції – концентрат має вищу температуру замерзання, нижчу температуру кипіння (що є критичним для сучасних автомобілів, робоча температура охолоджувальної рідини в яких нерідко доходить до 110 градусів), забезпечує гірший захист від корозії та, як правило, швидше випаровується. Тож, для заміни необхідно буде придбати антифриз (концентрат) та дистильовану воду у рівних кількостях. Типовим та абсолютно достатнім для практично будь-якого клімату співвідношенням кількості антифризу та води є 50/50.

Скільки потрібно антифризу для заміни?
Точну кількість охолоджувальної рідини, необхідної для конкретного двигуна, варто уточнити в сервісній документації до автомобіля. В середньому ж, об'єм рідини у 4-циліндровому двигуні складає 7-10 літрів. Тобто, для заміни знадобиться близько 4-5 літрів концентрату та стільки ж дистильованої води.